Cанаторій «Мармуровий палац»

Історія

Історія Моршина, як міста починається з 1876 року – це невеличке курортне містечко на Прикарпатті відоме, мабуть, мільйонам людей. Цілющі мінеральні джерела протягом століть перетворили його на справжню карпатську перлину. Історики до сих пір сперечаються щодо походження самої назви цього курортного містечка. Одні вважають, що назва «Моршин» походить від Петра Морштина – ймовірного засновника даного поселення, ім’я якого зустрічається в історичних джерелах.

На той час це було невеличке село, котре налічувало 12 дворів. Проте, вже в ті часи селяни в Моршині використовували джерела ропи для виварювання солі. Оскільки в часи середньовіччя сіль добували в малій кількості, то вона була доволі прибутковим товаром, то ж займатись солеварними промислами було вигідно і прибутково.

В 1875 році з будівництвом через Моршин залізниці Стрий-Станіслав життя села значно пожвавилось, однак Ф. Смолька цим не зумів скористатись, то ж за борги змушений був продати Моршин. З появою нового власника – львівського купця Боніфація Штіллера, в розвитку Моршина почалась нова епоха.

Купивши поклади непридатною в їжу солі, Боніфацій Штіллер створив у Моршині один з кращих курортів Австро-Угорщини.

Боніфацій Штіллер змінив Моршин, орієнтуючись на європейські курорти − Карлсбад (Карлові Вари), Баден-Баден та ін. І почав він з будівництва трьох капітальних житлових приміщень. У пригоді стався його відомий у Львові цегляний завод. Водночас Боніфацій запросив досвідчених медиків-практиків для створення лікувальної бази зразок тієї, якою славилися західні курорти.

Після офіційного старту в 1878 році Штіллер активізував будівництво на курорті нових приміщень і організував розваги: купив омнібус для екскурсій, влаштував кегельбан, музичний кіоск у парку, альтанку, теренкури для оздоровчих променадів. За три роки завдяки будівництву ще двох житлових будівель Моршин в 60 кімнат брав майже вдвічі більше курортників, ніж спочатку. Але потрібні були додаткові місця для проживання, оскільки якщо спочатку відпочиваючі їхали виключно на кліматичні та ванні процедури, то згодом лікувальне меню розширилося завдяки торф’яній грязі − боровина, яку знайшли у Моршині. Її використовували для ванн та аплікацій. Водночас воду почали приймати внутрішньо для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. Таким чином, коло клієнтів і прибутки постійно збільшувалися. Джерелам-годувальникам, які магнітом притягували відпочиваючих і гроші, власник дав найдорожчі імена: Боніфацій і Магдалена − своє та дружини.

1878 рік став роком першого офіційного лікувального сезону з відкриттям «Закладу для лікування грудних захворювань». З того часу мінеральні води джерел Моршина стають предметом вивчення.

В 1879 році очищено та впорядковано два шахтні колодязі – джерела «Боніфацій» та «Магдалена» (нині джерела №1 та №2). В цьому ж році виявлено ще одне джерело, котре дає ультрапрісну воду – джерело Матері Божої, або джерело №4.

Однак 14 січня 1884 року від серцевого приступу помирає Боніфацій Штіллер. Моршин перейшов Товариству лікарів галицьких. Штіллер був твердо впевнений, що курорт буде і надалі успішним, тому зобов’язав спадкоємців передавати частину прибутків на благодійні та освітні цілі. А саме − Суспільство мало регулярно перераховувати 5 тис. ринських золотих для госпіталів і шкіл, де навчалися глухонімі й сліпі діти. А для обдарованих студентів Штіллер заповідав ввести іменні стипендії − 200 ринських золотих на рік − сума, яку отримував на той час простий сільський вчитель за півроку.

Здавалося б, завдяки організації, що об’єднала десятки лікарів Галичини, на курорт спрямує нова хвиля пацієнтів. Але одних лише медичних приписів було мало, щоб заможна публіка віддала перевагу Моршину ніж іншим здравницям Австро-Угорської імперії. Управлінці-ескулапи довели курорт до занепаду. У найкритичніші часи курорт взагалі не приймав пацієнтів. Щоб врятувати оздоровницю, дирекція Моршина зайняла у держави 80 тис. крон на реконструкцію курорту. Гроші передали на оновлення купалень та благоустрій території. Але через безгосподарність, що тривала багато років, реноме курорту до штіллеровского рівня відновити не вдалося. У результаті доходи, одержувані Моршином, навіть не компенсували витрат на утримання курортного господарства. Перед Першою світовою війною гостро постало питання про його продаж. Руйнування Моршина завершили військові, які, окопавшись в навколишніх лісах, розграбували оздоровниці.

Другий розквіт почався Моршина-курорта в 30-х роках ХХ століття. За цей час були збудовані водолікарня, грязелікарня, інгаляторій та бювет мінеральних вод – «грибок», котрий став символом міста, за проектом архітектора Францішка Коцімського.

Також ще одним важливим чинником розвитку курорту стало те, що внаслідок реформи в Польщі з 1 серпня 1934 року Моршин стає центром Стрийського повіту Станіславського воєводства. Рейтинг курорту стрімко зростав.

У 1935 році Товариством галицьких лікарів почалось будівництво «Курортного дому» (Dom Zdrojowy), а вже у 1938 року було здано в експлуатацію. На той час це був найкращий санаторій Моршина, відпочивати в якому могли собі дозволити лише заможні поляки. Сьогодні цей санаторій відомий під назвою «Мармуровий палац» і по праву залишається найкращим санаторієм курорту. Також саме в цей період за ініціативою інженера фірми «Сіменс» курорт було електрифіковано.

Подальшому розвитку курорту завадила ІІ світова війна. Було знищино більше половини санаторіїв та житлових приміщень.

Якщо говорити про сьогодення «Мармурового палацу», то, починаючи з перших днів існування і по сьогоднішній день, санаторій відвідує безліч туристів з багатьох країн світу, які із задоволенням приїжджають з року в рік покращити своє здоров’я і помилуватись неповторною красою місцевості.

79 років санаторій «Мармуровий палац» дарує людям здоров’я і довголіття. Ідеї Галицьких лікарів втілені в життя. Мрія Боніфація Штіллера − збулася!

 




Гостьова книга

Онлайн оплата

Скарги та пропозиції

© 2009-2016 «Мармуровий Палац»
Розробка: A. Головко